Дизайн дитячої: 10 кімнат в однойэто в дорослих - спальні, вітальні, кабінети, майстерні та інші більярдні. У ребенка все це розмаїтість зосереджена в одній кімнаті. Тому, оформляючи дитячу, помнете, що це - ціла країна!

Психологи вважають, що починаючи із двох років людині для повноцінного розвитку необхідна своя власна територія”> Це в дорослих - спальні, вітальні, кабінети, майстерні та інші більярдні. У ребенка все це розмаїтість зосереджена в одній кімнаті. Тому, оформляючи дитячу, помнете, що це - ціла країна!

Психологи вважають, що починаючи із двох років людині для повноцінного розвитку необхідна своя власна територія. Навіть дорослому для психологічного комфорту покладене хоча б дві години на день проводити в повній самітності (або просто без спілкування), що вже говорити про маленьку людину, що тільки розвивається! Крім того, особистий простір, де ніщо й ніхто ребенка не відволікає, де все влаштовано до його задоволення, створює атмосферу, у якій, властиво, і відбувається становлення його особистості. Тут він поступово починає усвідомлювати себе як окрема істота, учиться зосереджувати, творити й працювати. Тому, навіть якщо ви не в змозі забезпечити вашому маляті окрему кімнату, ви повинні обов'язково віддати йому в користування хоча б невеликий куточок, чітко виділений із загальної житлоплощі.

Домашня географія

Особиста кімната для ребенка - це місце, де проходить все його життя, крім хіба що харчування й гігієни. Саме тому дитяча - це одночасно й спальня, і кабінет, і вітальня, і ігрова, і спортзал, і художня майстерня, і ще все те, що захочете ви або ваш ребенок. Яка би крихітна кімната не дісталася маленькому чоловічкові, однаково прийде подумати про те, як поділити її на функціональні зони. Основних таких зон можна виділити три: зони сну й відпочинку, зона ігор, зона навчання й роботи.

Якщо ж дітей у вас двоє й вони проживають разом в одній дитячій, ваш святий обов'язок - поділити кімнату ще й по цьому принципі. Єдине, що може бути в юних мешканців загальним, - це ігрова зона. Поділ на особисті «апартаменти» можна зробити й без явних перегородок. Помножте на два основні набори предметів меблів для життя: ліжко, шафа, письмовий стіл. Розташуєте їх у різних кінцях кімнати, щоб діти один одному не заважали. А посередине нехай буде «ігровий килим» - нейтральна смуга на границі двох країн. Деякі дизайнери радять підібрати для дітей меблі й текстиль по кольорі - кожному свій фірмовий відтінок-куркульок. Можна зробити розподіл на зони й більше очевидним, відгородивши спальне або навчальне місце кожного ребенка шафою або стелажем.

З метою економії місця спальну зону (або попросту ліжко) можна з успіхом сховати під підлогу сусідньої зони - досить ця підлога небагато підняти. Якщо в одній частині кімнати ви зробите подіум із драбинкою висотою 50-60 див, нагорі розташуєте навчальне місце, а усередину подіуму помістите висувне ліжко, то друга частина кімнати залишиться вільної для відпочинку й гри. Інший економічний варіант - ліжко на 2-м поверсі (також із драбинкою), а під нею - міні-кабінет.

Кімната-Особистість: «росте» разом з хазяїном

Тією самою мірою як вітальня - це відбиття внутрішнього миру хазяїв будинку, так і дитяча - місце, де сходяться всі інтереси вашого маляти й проявляється його індивідуальність. Психологи вважають, що своя власна думка є навіть у трирічних карапузів, і при плануванні (або віковій переробці) інтер'єра дитячій потрібно обов'язково його враховувати. У цьому віці вже цілком позначені колірні пристрасті, смаки, а також творчі схильності кожного ребенка - до малювання, конструюванню, рухливим іграм і т.д. Саме на ребенка потрібно орієнтуватися, купуючи шафи для іграшок: скільки, якого розміру й фасону. З іншого боку, батьки повинні розуміти, що для такого ніжного віку особливо вірне твердження про те, що «буття визначає свідомість». Тому ваше завдання - оформити кімнату так, щоб ребенок виріс в атмосфері, що ви вважаєте корисної для його духовного розвитку і яка б не йшла врозріз із іншим простором вашої квартири. Єдине, що радять фахівці, - це не захоплюватися архітектурними изысками начебто арок, колон або японських стінних ніш: ребенок однаково не зможе по достоїнству їх оцінити. Набагато важливіше для нього мобільність інтер'єра, тобто можливість хоч іноді щось міняти або переробляти.

Як ви розумієте, кімната для грудного маляти й «дитяча» для підлітка - це дві принципово різні кімнати. Якщо ви багато років живете в одній і тій же квартирі, «перелицьовувати» детскую вам доведеться як мінімум тричі. Коли ребенку 2-3 роки, для нього важливий розмір ігрової зони: вона повинна бути максимально просторої й максимально чистої. Плазуючи й кувыркаясь, ваше чадо буде проводити тут більшу частину часу. Починаючи з 4-6 років в інтер'єрі з'являються предмети з «серйозної» життя - робочий стіл (поки мініатюрний), книжкові шафи. Крім того, самий час збільшити активну зону: приміром, установити спортивний комплекс або гойдалка. Коли ж ребенок входить у підлітковий вік (10-15 років), кімната звичайно теж «прощається з дитинством»: ігрова зона повністю зникає (або перетвориться в танцювальну), стіни віддаються на відкуп хазяїнові (який найчастіше обклеює їхніми улюбленими картинками або постерами), у цілому ж кімната починає нагадувати кабінет або студію.

Що стосується меблів, то психологи радять обов'язково співвідносити її розміри з розмірами самого ребенка. Вона не повинна бути занадто громіздкої для маляти й у теж час - занадто «лялькової» для підрослого чаду. Саме тому найкраще відразу підбирати так звану «зростаючу» меблі, у яку споконвічно закладена можливість трансформації (диван розсовується, у столів і стільців регулюється висота ніжок і т.д.).