Килим, що добре гармоніює з інтер'єром, - це в першу чергу ознака гарного смаку його власника. Покупку килима можна зрівняти із придбанням краватки або запонок. Дорогий костюм, саме собою, зобов'язує. А непоказний одяг знаходить неповторний шарм, якщо неї доповнити дорогими аксесуарами. При цьому яскраве колірне полотно може як зв'язати предмети інтер'єра в єдине ціле, так і "розкидати" їх у просторі, геть-чисто перекресливши колишні задуми його творця. Саме тому килим підбирають у строгій відповідності з меблевими драпіруваннями, шторами, картинами й іншими аксесуарами інтер'єра. Із часом килим втратив свою функціональну значимість.

Дивлячись на витончені візерунки перських килимів, складно представити, що починалося все з волохатої шкіри вбитого звіра. Нам більше не потрібний килим, щоб рятуватися від холоду. Однак у приміщенні, де розстелені килим або килимове покриття, ми почуваємо себе більш затишно й комфортно. Як не дивно, батьківщиною килима стала аж ніяк не північна країна, а жарка Персія, звідки килим перебрався в Європу. Там в XVII столітті з розвитком мануфактур почався самий справжній килимовий бум. Активно розвиваючи нове для європейців виробництво, французькі й бельгійські майстри досить швидко зайняли лідируючі позиції в цій галузі. Таким чином, говорячи про класичний дизайн килима, має сенс умовно розділити цей напрямок на два плини: східне і європейське.

Якщо візерунок східного килима заворожує погляд і притягає до себе майже магічною глибиною, то європейський малюнок прямо заявляє про імперські замашки середньовічної знаті. Тонкі лінії, багатство барвистих уплітань і значеннєвий підтекст перських килимів європейці перефразували в пишні квіткові орнаменти, династичні герби й масивні бордюри. Сучасні килими набагато різноманітніше у своїх дизайнерських рішеннях. Кілька років назад у моду ввійшли мінімалістські інтер'єри, і відразу ж виник попит на джутові килими і їхні імітації. Зараз це один із самих популярних напрямків у килимовій моді. Гідну конкуренцію їм становлять авангардні килими, килими з єко-дизайном і знаковим орнаментом.

Крім привабливого малюнка, килим повинен мати гарні експлуатаційні характеристики. А вони багато в чому залежать від матеріалу й способу виготовлення полотна. Якщо мова йде про килим ручної роботи, то існує два способи виробництва. Перший - тафтинг - полягає в тому, що ворс за допомогою спеціальних пістолетів набивають в основу. Потім виворіт зміцнюють латексом і покривають зверху прогумованою або звичайною тканиною. Другий спосіб - традиційний. У цьому випадку ворс і основу вручну плетуть одночасно. Для виготовлення виробу за цією технологією буде потрібно багато часу. До того ж цей спосіб - самий дорогий.

Як вихідний матеріал для плетива килима використовують вовну, шовкову нитку, синтетику або бавовняне волокно. Всі чотири матеріали можуть бути зараховані в ряди самих-самих: так, шовк - самий дорогою, синтетика - найдешевша й невибаглива, бавовна - самий рідкий, вовна - найпоширеніша. Особливо пильна увага фахівці рекомендують обертати на якість вовняної нитки. Основна вимога, що пред'являють вовняному волокну - волосок вівці повинен бути однорідним по всій довжині. Коли тварина голодує або хворіє, його вовна стає тонкої й ламанням. Ефект недоїдання позначається на вовні вівці відразу, навіть після одного дня неповноцінного харчування.

Потім вовна може рости абсолютно нормально, але на ділянці, що виріс у період позбавлень, волосся буде тендітним. А, як говорить, народна мудрість, де тонко - там і рветься. Самою стійкою й особливо м'якою ниткою вважають вовна тибетських ягничок. Як розповідають очевидці, для цих тварин у Тибеті створені особливі умови проживання. Однак не кожний виробник може дозволити собі використовувати настільки дорогу вовну. Її аналогом стала визнана в усьому світі вовна новозеландських тварин, які, за рахунок вигідного географічного розташування країни, мають можливість цілий рік жувати екологічно чисту зелену травичку.

Поверхні вовняних килимів утворюються або за допомогою ворсу, або петлі (буклі). Втім, сполучення ворсової поверхні й петлі в одному виробі дозволяє створювати досить цікаві ефекти. Настільки ж цікаві й комбінації різних ниток в одному полотні, наприклад, сполучення вовни й шовку в класичних східних килимах.

Перські килими Ніщо зі східної культури так не близько серцю європейця, як перський килим. Секрет їхньої неймовірної популярності криється у вікових традиціях і бездоганній майстерності творців; усе без винятку перські килими виткані вручну. Мистецтво виготовлення килимів відомо в цій країні з незапам'ятних часів. Самі древні з відомих нині килимів були виявлені кілька десятиліть назад у районі південно-східного Сибіру, вони датуються IV століттям до н.е.

Після арабського завоювання перське мистецтво занепало, що тривав до початку правління династії Сафавидов (XVI століття); у цей період килимарство досягає небувалих висот. Чудові візерунки й колірна гама килимів того часу копіюються дотепер. Більшість кращих перських килимів, які зараз зберігаються в музеях миру, ставляться саме до XVI століття. Основною рисою перського дизайну завжди був його сложнейший символичний візерунок. Типовими для Ірану є два напрямки в малюнку килимів: це килими з геометричним і криволінійним (з рослинним орнаментом) візерунками.

У напольних килимах більших розмірів особливо часто можна побачити центральний медальйон. Інший популярний мотив - це "сосновий" або "листяний" візерунок, що схожий на стрункий стовбур дерева зі злегка нахиленою кроною. Ткачі із провінції Керман іноді включали в малюнок полотна портрети іменитих людей Ірану, шахів і навіть європейських знаменитостей, наприклад, Наполеона. Іранські килими тчуть майстри в різних провінціях країни; по певних рисах орнаменту досвідчений погляд легко встановить "родовід" полотна.

Так, наприклад, з Табриза - столиці Азербайджану Європа одержувала зразки перських і кавказьких майстрів. Знамениті килими-картини з Табриза. Розповсюджений мотив - це зображення відомих руїн мечетей і палаців, нерідко зображуються розкішні чаші й вази, пастушечьи сцени. При створенні килимів з медальйонним малюнком джерелом натхнення для майстрів служили стародавні обкладинки книг, розписані вручну. Медальйони ділять на чотири групи й поміщають у чотири кінці килима. Вони ніколи не домінують у малюнку й підлеглі загальної композиції. Табризские килими не мають обмежень по розмірах, як основу в них вплітають бавовняну нитку.